Екскурсії по Львову

    "Львів княжих часів"
    "Вздовж оборонних мурів"
    "Львів австрійський"
    "Архітектурний ансамбль площі Ринок"
    "Львівські собори"
    "Монастирськими подвір’ями Львова"
    "Слідами Єврейської громади"
    "Історія Львівського Університету"
    "Львівських Кав’ярень шарм"
    "Музичний Львів"
    "Львівський некрополь – Личаків"
    "Життєвими дорогами Франка у Львові"

Поїздки по околицях Львова
Околицями Трускавця
Екскурсії Карпатами
Чарівне Закарпаття
Рибалка

Львівський національний університет є найстаршим постійно діючим вузом України. Заснований він був ще в середині 17 століття на основі єзуїтського колегіуму. Зараз це сучасний навчальний заклад з 18 факультетами та багатьма навчальними корпусами в центрі міста. Історія розвитку Львівського Університету тісно пов'язана з іменами багатьох діячів науки та мистецтва, достатньо назвати Івана Франка, ім'я якого носить зараз університет, та Михайла Грушевського, першого президента України та багатьох інших.
Історія створення Львівського університету бере свій початок у ХVІІ ст., але вона має і цікаву передісторію, що сягає корінням у глибину віків.
У ХVІ—ХVІІ ст. центрами культурного життя на українських землях були церковні братства. Користуючись підтримкою міщан та духовенства, вони сприяли поширенню ідей гуманізму, розвитку науки і шкільництва. Найдавнішим в Україні було Успенське ставропігійське братство у Львові, яке стало визначним українським культурним центром. З 1586 р. у Львові діяла братська школа, яка була середнім навчальним закладом. Тут вивчались церковно-слов'янська, грецька, латинська і польська мови, математика, граматика, риторика, астрономія, філософія та інші дисципліни. Члени Львівського братства планували навіть перетворити свій “гімнасіон” (так вони називали цю школу) у вищий навчальний заклад. У Львівській братській школі працювали і здобули освіту визначні діячі української культури кінця ХVІ—першої половини ХVІІ ст.: Лаврентій Зизаній (Кукіль) і його брат Степан, Кирило Ставровецький, Іван Борецький та ін.
До середини ХVІІ ст. в Україні не було жодного вищого навчального закладу. Шляхетська Польща чинила опір створенню тут вищої школи, яка могла б стати небезпечним політичним і культурним центром. Українська молодь змушена була здобувати вищу освіту в стінах Краківського й інших європейських університетів.
Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. Академіям було обіцяно ті самі права університету, якими користувався Краківський університет. Впливові кола Речі Посполитої не виключали й того, що під тиском певних політичних обставин в Україні могли утворитися власні національні університети. Тоді ж єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій осередок у Львові. Єзуїти з'явились у Львові ще наприкінці ХVІ ст., а в 1608 р. відкрили тут свою середню школу-колегію. До середини ХVІІ ст. ця колегія занепала, але все ж була врятована єзуїтами від загибелі, оскільки користувалась покровительством і підтримкою польських магнатів. Єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворення своєї колегії в академію. Після неодноразових клопотань король Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові “гідність академії і титул університету” з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. Однак відразу ж після підписання диплому створення академії зустріло рішучу опозицію Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на перешкоди, у Львівському університеті навчання велося за зразком інших європейських академій. А згодом польський король Август ІІІ у 1758 р. затвердив диплом від 20 січня 1661 р., виданий Яном ІІ Казимиром. Від часу заснування і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і підпоряд-ковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Приміщення університету було поблизу Краківської вулиці в центрі Львова. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню.
Університет складався з двох відділів (факультетів) — філософського і богословського (теологічного). Роль середнього навчального закладу при Львівському університеті відігравала колегія, яка була підготовчим етапом для бажаючих продовжувати навчання.
Історичні джерела засвідчують, що у 1667 р. на філософському і теологічному відділах навчалось близько 500 студентів, а навчальний процес забезпечували вісім викладачів. У середині ХVІІІ ст. кількість студентів збільшилося до 700 осіб, викладачів — до 15-17. Поляки становили 75% студентів, решту були українці та представники інших етнічних груп.
Навчальний процес у Львівському університеті проводився за програмою єзуїтських шкіл, розробленою ще наприкінці ХVІ ст.; помітні зміни у цю програму стали вноситись лише в середині ХVІІІ ст. На відділі філософії, головним чином вивчали філософську систему Арістотеля, яка була сукупністю логіки, фізики й метафізики; у складі фізики розглядали також елементи математики, астрономії, біології, метеорології, у складі метафізики — питання психології та етики. Вивчали, крім цього, історію, географію, грецьку мову та ін. На відділі філософії навчання тривало два-три роки. Після закінчення цього відділу можна було здобувати богословську освіту. На теологічному відділі навчання тривало чотири роки. Тут проходили історію церкви, Старий і Новий Заповіт, догматичне і моральне богословіє, канонічне право, казуїстику, староєврейську мову. Всі університетські дисципліни викладали професори.
Протягом 2000-2001 н. р. Університет відвідали понад 800 іноземців. Зараз в Університеті навчається 66 іноземних студентів та стажистів. У другому семестрі 2000/2001 н. р. на філологічному факультеті навчалися 11 студентів-україністів Варшавського та Люблінського університетів. На підготовчому відділенні для іноземних громадян навчалось 29 слухачів із 8 країн світу.
Щорічно за грантом американського уряду та сприянням Канзаського університету проводиться Літня школа для американських студентів, які проходять шеститижневе стажування з української мови та історії України.
Протягом 2000/01 навчального року в Університеті працювали 9 іноземних фахівців: Генріх Солвег (Німеччина), Гелда Зомер (Австрія), Аннет Нордлунд (Швеція), Родрігес Лінерас (Іспанія), Дамір Пєшорда (Хорватія), Марія Новікова (Білорусь), Труде Берг (Велика Британія), Чангзу Сонг (Корея), Маня Поссельт (Німеччина), які запрошені для читання лекцій на факультетах: іноземних мов, філологічному, міжнародних відносин.
У 2000-2001 н. р. Університет відвідали посли Бельгії, Бразилії, Греції, Румунії, Франції, США. Вони провели зустрічі, прочитали лекції для студентів та співробітників Університету.
Університет приймає активну участь у багатьох міжнародних освітніх програмах і проектах.
За вказаний період в Університеті проведено понад 30 міжнародних конференцій.
За десятиріччя незалежності України Львівський національний університет імені Івана Франка став одним із найпрестижніших закладів нашої держави, здобув високий міжнародний авторитет. Досягнення Університету були гідно представлені на ювілейній виставці “Україна. Десять років незалежності”. За участь у цій виставці Університет був нагороджений дипломом. Колектив працює для того, щоб Університет щороку ставав усе більшим науковим та освітнім центром держави.