Екскурсії по Львову

    "Львів княжих часів"
    "Вздовж оборонних мурів"
    "Львів австрійський"
    "Архітектурний ансамбль площі Ринок"
    "Львівські собори"
    "Монастирськими подвір’ями Львова"
    "Слідами Єврейської громади"
    "Історія Львівського Університету"
    "Львівських Кав’ярень шарм"
    "Музичний Львів"
    "Львівський некрополь – Личаків"
    "Життєвими дорогами Франка у Львові"

Поїздки по околицях Львова
Околицями Трускавця
Екскурсії Карпатами
Чарівне Закарпаття
Рибалка

До кінця 18 століття кількість монастирів у Львові була надзвичайно великою. Через велику кількість монахів у місті навіть австрійський кайзер назвав його «містом чорних круків». Багато з них пішло у небуття, деякі живуть і досі. Ви відвідаєте найцікавіші колишні та діючі монастирі Львова : Бернардинів, Домінікан, Бенедиктинок, кармелітів босих та інші.
Бернардинський монастир.
Ще на початку ХХ ст. площа, на якій стоїть монастир носила назву Бернардинської. Часи змінились, але творіння архітектора П. Римлянина продовжує тішити око львів'ян та туристів.
Костел-базиліку в стилі італійського ренесенсу зводився в  1600 по 1630 роки на місці свого дерев'яного попередника з XV ст. Справу, розпочату П. Римлянином, продовжував архітектор А. Прихильний, а ще будівничий монах Бернард Авелідес. Зрозуміло, що Бернард був бернардинцем. Можливо через те, що споруда мала кількох «батьків», вона являє собою розкішний приклад мішанини стилів : суворий низ в традиціях аскетичного П. Римлянина протиставлено багато декорованому верху споруди в стилі маньєризму. Схожі елементи знайдемо в архітектурі Північної Європи тієї доби.
Придивіться до фасаду – і побачите статуї святих бернардинського ордену, а в нішах другого ярусу – скульптурні зображення Богоматері і апостолів Петра і Андрія.
У комплекс колишнього монастиря входять також оборонні мури з Глинянською надбрамною баштою. Через неї колись вів шлях до Глинян. Збоку вулиці Підвальної кляштор виглядає справжнісінькою фортецею : в XVII ст. навіть храми повинні були пам'ятати про оборону в разі ворожого нападу. Бернардинський прихисток в ту часи був оточений мурами з бійницями. Дещо збереглося до наших днів. І дзвіниця в костелі також більше схожа на башту замку. Зведена вона була в XVII cт., а перебудована в 1734 р.
М.Б. разом з костьолом, монастирськими спорудами, дзвіницею, ротондою над криницею, оборонними мурами та декоративною колоною утворює єдиний архітектурний ансамбль. Монастирський будинок споруджено майже одночасно з костьолом. Монастир сформувався поза міськими мурами, тому мав свої укріплення і творив окрему фортифікаційну одиницю. Фрагменти його оборонних стін збереглися на вул. Винниченка та Валовій. У зв'язку із впорядкуванням пл. Митної та будівництвом підземного переходу в 1976—1977 pp. Повністю відкрито і реставровано Глинянську вежу з брамою (1618 р.) що вела в М.Б. з колишнього Глинянського тракту (тепер вул. Личаківська). До 1900 р. у М.Б. знаходилося шість полотен «Страстей» відомого українського художника Луки Долинського.

Домініканський костьол.
Проект храму створив військовий інженер Ян де Вітте за наказом феодала Юзефа Потоцького. У плані костьол еліпсоїдний, з прямокутним вівтарем. Його центрична композиція з радіально розташованими каплицями основного об'єму, завершеного могутнім еліптичним куполом, наближена до віденського храму св. Карла Боромео. Купол Д.К. Підтримують вісім пар колон. Акцентом головного фасаду з його характерними для пізнього бароко вигнутими лініями є динамічний розірваний фронтон, підтримуваний двома парами іонічних колон. Експресію архітектурних форм підкреслюють кам'яні скульптури на фронтоні. Величавістю й урочистістю вражає інтер'єр костьолу з динамічним наростанням висотного простору. Висотну динаміку підкреслюють колони і пілястри. У синтезі з архітектурою виступають скульптура і декоративна різьба. Підкупольний простір увінчують 18 дерев'яних статуй святих домініканського ордену роботи львівських скульпторів другої половини XVIII ст. Чотири дерев'яні скульптури апостолів, які прикрашають головний вівтар, дослідники приписували скульптору Матвієві Полейовському. В інтер'єрі Д.К. знаходиться кілька цінних пам'яток мистецтва: алебастрові надгробні пам'ятники XVI ст., які походять зі старого готичного костьолу; мармуровий нагробок Ю. Дунін-Борковської роботи Бертеля Торвальдсена (1816р.); при вході під хорами — пам'ятник губернаторові Галичини Ф. Гауеру роботи Антона Шімзера - один з кращих зразків львівської скульптури часів класицизму, а справа — пам'ятник художнику Артуру Гроттгеру роботи Валерія Гадомського (1880 р.). В радянські часи у цій будівлі розміщався музей релігії і атеїзму, тепер там працює музей історії релігії.
Костьол бенедиктинок.
Має яскраво виражений оборонний характер. Будівлі значно постраждали від пожежі 1623 р., відбудовані до 1627 р. На думку дослідників, до цього часу відноситься вежа біля південної стіни. Наступна реставрація відбулася після пожежі 1748 р. (архіт. М. Урбаник). В результаті багатьох перебудов костьол втратив первинний вигляд. Пам'ятник — невелика кам'яна, прямокутна в плані споруда. Неф і вівтар розділяє арка, що спирається на спарені пілястри. Арку прикрашають розетки в квадратних полях. Зовні стіни розчленовані глибокими нішами з розміщеними в них вузькими вікнами, кути укріплені контрфорсами. Декоративним елементом виступають різьблені білокам'яні портали і вежа на південному фасаді, завершена фризом і фігурним ренесансним атіком. До південно-східної частини примикає будівля келій кам'яна, складна в плані, двоповерхова, що зберегла прийоми і елементи ренесансної архітектури. Особливий інтерес представляє відкрита лоджія з трьома арками, замкове каміння яких служить консолями для скульптур, встановлених в нішах.. В багатьох приміщеннях збереглися різьблене замкове каміння і консолі. Комплекс оточений стінами з барочними воротами XVII ст.
Костьол Кармелітів босих св. Михаїла.
Костьол Кармелітів босих збудований на взірець римської церкви св. Сусанни. Але він дещо вужчий, і в ньому перший ярус більше витягнутий уверх, що змінило архітектоніку порталу та вхідних дверей. Його будівництво розпочалося в 1634 році, але через воєнні події, що розгорнулись в скорому часі, було припинене. Завершено споруду лише в кінці XVII століття. Костьол менший розмірами від Єзуїтського, але має перевагу в розташуванні: Він стоїть на підвищенні перед широкою площею. Фасад мальовничо оздоблений і має привітний вигляд. У першому ярусі обабіч порталу в нішах стоять вази, на другому ярусі — скульптурні постаті св. Йосифа та св. Терези (автор Степан Шванер). Центральний неф — з куполом. Його авторство приписують Яну Покоровичу — синові львівського архітектора італійського походження Адама де Лярто, званого Покора. Костьол прямокутний у плані, тринефний, з трансептом, без апсид, з масивними опорними стовпами, які несуть систему склепінь. Візуально інтер'єр сприймається як однонефний, оскільки бічні нефи, аналогічно до єзуїтських святинь, утворені з'єднаними між собою каплицями. Трансепт на перехресті і в раменах перекритий сферичним склепінням, нефи — півциркульними склепіннями з люнетами. Склепіння і стіни вкриті фресковим живописом, який виконав у 1731 —1732 рр. італійський художник Дж. К. Педретті разом зі своїм львівським учнем і помічником Бенедиктом Мазуркевичем.