Екскурсії по Львову

Поїздки по околицях Львова

    "Золота підкова Львівщини"
    "Жовква та Василіанський монастир у Крехові"
    "Почаївська Лавра"
    "Броди – історія прикордонного містечка"

Околицями Трускавця
Екскурсії Карпатами
Чарівне Закарпаття
Рибалка

Броди - райцентр на північному сході Львівської області, на межі Галичини і Волині, біля підніжжя Подільської височини. Населення десь трохи більше за 20 000 чол. Лежить місто над річкою Суховилкою, що впадає в р.Стир.
Таке специфічне положення Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де розвивалась торгівля. До 1918 року тут проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією.
На околицях Бродів зустрічаються археологічні знахідки, які відносяться до кам’яного віку (ХІІ тис. до н.е.), але це цікавить хіба археологів. В період Київської Русі на території Старих Бродів існувало поселення, яке вперше згадується у „Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям”. Між іншим, там йдеться про переговори, які відбувалися в Бродах між Мономахом та Володимиро-Волинським князем Ярополком Ізяславичем в 1084 р. Дату взяли як зручну для відліку історії міста, саме ці цифри зустрічають гостей Бродів на під'їздах до поселення. Наступного, 1085-го, року князі знову зустрілися в Бродах, щоб обговорити своє князівське життя-буття.
Броди вже в той час лежали на важливому шляху, який сполучав Пліснеськ (велике місто Галицького, а згодом Галицько-Волинського князівств, а зараз - василіанський монастир поблизу Підгірців) з шляхом Володимир - Київ.
В 1241 році Броди були знищені татарськими ордами хана Батия - як і фактично майже вся Україна. В XIV ст. почалася чехарда з власниками, місто на прикордонні переходило з рук одної держави до іншої. В 1380-х роках з'являється укріплення, на той час, ймовірно, дерев'яно-земляне, яке мало захистити населення Бродів від частих таарських нападів (поруч бо Чорний шлях).
З ХV ст. місто увійшло в Польське королівство. Поселення починає зростати - і змінює назву на Любич. Первісна назва перемогла нову в XVII ст. - де там Юнг з його колективним несвідомим?
Як виглядало місто в ті часи, чудово демонструє діорама в Бродівському краєзнавчому музеї (він на площі Ринок, неподалік від відновленої часової вежі, обов'язково зайдіть, там досить цікаво!).
Так, а ну чого, власне, Любич? Спробуймо розібратися. Назва була в силі з 1584 по 1629 роки. Перейменував поселення тодішний його власник Станіслав Жолкевський – від назви родинного гербу “Любич”.
А про прото-місто, про давні Броди і Ю.Коженьовського читаємо тут.
В 1584 році Броди отримали магдебурзьке право і дозвіл проводити три щорічних ярмарки і два торги на тиждень. Містом управляла місцева рада. Один із членів ради призначався магнатом, інші вибиралися населенням міста. Привілеєм 1633 р. Бродам розширено право на самоврядування в такому ж об'ємі, як Львову, Кракову, Любліну і Торуню. А ще був такий хитрий привілей як право складу. Місто За ним всі купці, що проїжджали повз Броди, повинні були зупинятися тут на три дні і виставляти товар для оптового продажу. Природно, все це сприяло розвитку міста.
Не можна не згадати й кам'яну оборонну синагогу 1742 р. Зведена на місці своєї дерев'яної попередниці, яка померла в пожежі. Реставрація споруди мала місце в 1777р.
Синагога в плані квадратова, головний об'єм кубічний, зального типу. З заходу та півночі до головного об'єму примикають одноповерхові прибудови. Схожа споруда з південного боку не збереглася. Будівлю увінчує аттик, декорований глухою аркадою. Фасад прикрашають пілястри тосканського ордеру.
Стан споруди жахливий: після пожежі дах будинку обвалився, все дуже запущене. Поруч з синагогою кілька п‘ятиповерхівок та дитячий майданчик. Певно, місцеві дітлахи граються там в схованки.