Екскурсії по Львову

Поїздки по околицях Львова

    "Золота підкова Львівщини"
    "Жовква та Василіанський монастир у Крехові"
    "Почаївська Лавра"
    "Броди – історія прикордонного містечка"

Околицями Трускавця
Екскурсії Карпатами
Чарівне Закарпаття
Рибалка

... Звивиста стрічка шосейної дороги довжиною 24 км. серед мальовничих краєвидів веде з Кременця до Почаєва. По дорозі привертає увагу одинока гора справа. Вона відірвана від гряди Кременецьких гір. Такі гори називають горами-свідками. А свідчать вони про своє морське походження. Гора називається Божа (Бужа). Ця цінна пам'ятка природи охоплює 119 га. Ботаніки нарахували тут 283 види рослин.
    Ймовірно, що з горою Божа пов'язані давні перекази про Божа - вождя одного з племен східних слов'ян, які були відомі в III-VI ст. під спільною назвою анти. Цікава вона й тим, що на самій вершині гори б'є цілюще джерело. У добру погоду з вершини, де колись стояла капличка, видніються золоті куполи церков Свято-Успенської Почаївської Лаври.
   Перша писемна згадка про Почаїв датується 1450 роком. У 1597 році згадується в документах і Почаївський монастир, якому в 1834 році надали титул Лаври - найвищий почесний титул православних монастирів. Його отримували чоловічі монастирі за особливі заслуги.
Почаївська Лавра - це величний архітектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденції архімандрита, дзвіниці, братського корпусу та духовної семінарії. Усі будівлі ідеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами.
    Почаївська Лавра веде своє літочислення з першої половини XIII століття.
    До найбільших реліквій Свято-Успенської Почаївської Лаври належать: слід стопи Матері Божої на камені, де б'є цілюще джерело, чудотворна ікона Матері Божої Почаївської та святі мощі першого ігумена монастиря Іова Заліза (XVII ст.).
    ... Місто за 25 км від Кременця. Населення 8,2 тис. мешканців. В письмових джерелах вперше згадується під 1450 р. Від 1527 р. тут діяв монастир, а при ньому друкарня. У 1618 р. з друкарні К.Транквіліона-Ставровецького вийшла книга "Зерцало Богословія". У жовтні 1846 р. тут побував Т.Г.Шевченко за завданням Київської Археографічної Комісії.

ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА - найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської Лаври, в Україні. За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар в 1240 р. Вперше згадується в 1527 р. У 1597 р. шляхтянка А. Гойська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої, що її привіз на Волинь у 1559 р. болгарський митрополит Неофіт. У 1675 р. завдяки цій іконі турки відступили від монастиря (цій події присвячена дума "Ой, зійшла зоря вечоровая"). Його розквіт пов'язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза (1602-51 pp.). Почаївська Лавра - одне з величних в Україні місць прощі на Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) і преподобного Йова (10 вересня). До її святинь належать: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мощі преподобного Йова. Найвидатніші споруди: Свято-Успенський собор (1771-82 pp., арх. Г.Гофман), Троїцький собор (1906-12 pp., арх. А.Щусєв), келії (1771-80 pp.), Архієрейський дім (1825 p.), дзвіниця (1861-69 pp.) висотою 65м; надбрамний корпус (1835 p.). З 1730 р. діяла друкарня, з якої вийшло 187 книжок. Святині багаті на стінопис, скульптури, орнаменти. У передмісті Почаєві стоїть дерев'яна Покровська церква (1643 p.).
Почаївська Лавра вражає своєю красою вже не одне покоління українців. Помолитися в її церквах приїжджають паломники з усіх куточків світу. Перші монахи, за переказами (документальних джерел про заснування святої обителі немає), з’явилися на Почаївській горі на початку ХІІІ століття. Вони мешкали в печерах, над якими спорудили дерев’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
Згідно з легендами, коли в ХІІІ столітті до Почаєва підступили татари й уже три дні тривала облога, раптом у небі над монастирем з’явилася в блискучому сяйві Богородиця з омофором у руках, в оточенні ангелів. Вона повертала стріли на ворогів. Перелякані нападники відступили від Почаєва.
Власниця Почаєва Анна Гойська, велика українська патріотка, заможна вдова, наприкінці ХVІ століття віддала  своє майно для заснування монастиря. Подарувала вона йому і чудотворну ікону Почаївської Богородиці, яку отримала в дарунок за свої чесноти від грецького митрополита Неофіта. Легенда каже, що біля цієї ікони прозрів сліпий брат Анни Гойської.
Майже через сто років граф Микола Потоцький, знову за переказами, чи то чудом урятувався сам, чи то його слуга завдяки молитві до Почаївської Богородиці зберіг своє життя. Але той випадок так сильно вразив Потоцького, що він вирішив своїм коштом розбудувати монастир.
Тривалий час святиня належала Греко-Католицькій Церкві – монахам василіянського ордену. Саме василіяни організували там свою друкарню, збудували храм, вели активну місійну діяльність. Однак 1832 року російський імператор Ніколай І забрав українську святиню в отців-василіян і віддав її Російській Православній Церкві.
Дослідник монастирів Волині та Полісся Володимир Рожко пише у своїй праці про Почаївську Лавру: “Пам’ятною віхою в житті Почаївської обителі були її відвідини в жовтні 1846 року українським Пророком, поетом і художником, членом археологічної комісії Тарасом Шевченком. Великий Кобзар виконав ряд малюнків з Лаврських будівель, пізніше описав святиню у своїх творах”. А перед Шевченком тут побував Микола Костомаров, на якого Почаївська Лавра справила теж велике враження.
У радянський час Лавра була осідком Російської Православної Церкви. Залишається вона ним і досі. Коли 1991 року патріарх Мстислав зробив спробу відвідати Лавру, тамтешнє промосковськи налаштоване чернецтво зачинило перед владикою ворота.